![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
Entry tags:
Ф.О.Н.Д.: ДОРОСЛІ ДІТИ
ДОРОСЛІ ДІТИ
Сиріт в нас люблять, доки ті живуть у сиротинцях.
На жаль, це факт.
Гасають секторами гуманітарні волонтери, зазираючи в усі попутні дитбудинки - а дехто ще й влаштовує бійки, хто першим буде допомагати.
от ви смієтесь, а я про такі випадки знаю.
Між тим - і про це насправді мало хто знає - у сиротинцях нашого часу усе не так вже й погано. Діти ситі, вдягнені. Дітей там люблять.
Сім"ю це не замінить, звісно - але про сите й здорове життя у дитбудинку ці діти згадують увесь час, коли жорстокий світ викидає їх на свої хліба, в доросле життя.
Так, в самостійному житті їм кладеться стипендія та певні сирітські суми - стипендія якщо десь будеш вчитись, сирітські суми, якщо твій статус сироти ті суми дозволяє.
Не всі статуси дають подібне утримання.
Але, як би там не було, усі ці дорослі діти (дехто з 16, хтось з 18-ти років) отримують на свої голови холодним душем реальне самостійне життя.
Жив у теплій спальні?
Отримуй кімнату в гуртожитку - вибиті шибки, дірки в стінах, вікна, затягнуті благими ковдрами.
Називав виховательку мамою, терся об її ласкаву руку?
Отримуй крикливу, воровкувату, матюкливу майстра в бурсі.
Майже кожних вихідних біг назустріч волонтерам, на свята був завалений солодощами аж до діатезу?
..............................................................
дальше - тішина. Бо волонтери раптово зникають, варто випурхнути сиротам за двері сиротинцю.
Мало хто веде "своїх" дітей вже й після того випуску.
Та й скільки їх можна вести? Аж до старості?
Та й нецікаво це.
цікаво, коли ось він, сиротинець, сиротинчик, - саму назву чуєте? Уявляєте, як люди будуть допомагати, чуючи саму цю назву? - і круглі ситі мордочки тобі назустріч, а ось вони манюні, і ти можеш так вигідно показати своє фото з малятами на руках.
ось він, Дікенс, як є!
Ось ти сам, неначе добрий дядюшка-мільйонер!
Ось ридання аудиторії і бажання причетності - адже хто не хоче витерти слізку з сирітських оченят?
А ось вони вже в бурсі. Худющі, кашляють, кутаються в благенькі курточки, бігають в кросівках морозами.
Ні, нецікаво, некрасиво. Он хлопці вже бриються, дівчатка на побачення бігають - хіба ж вони діти, діточки, дітусі з солодкими попочками?
(саме так в нас часто пишуть в звітах, цитата не моя, взяла з фейсбуку - так-так, саме солодкі і саме попочки)))))))))
... але сиротами вони від цієї раптової дорослості бути не перестають.
І дітьми вони будуть ще довго.
Чия вина, що в нас так швидко забувають про вчорашніх діточок-сиріток - варто їм вискочити з дитбудинку в ту ж саму бурсу?
Тих самих волонтерів. Нема сили вести сироту до повного дорослішання. Нема.
Чия вина, що у волонтерів немає сил для сиріт після випуску?
Та тих же самих жертвователів.
- Доброго дня. Ми хотіли б допомогти діткам-сиріткам. Ми тут зібрали сяке-таке, одежину та іграшки. Купимо солодощі. Підкажіть, куди звернутись.
Я можу підказати.
І я починаю говорити. Про шістнадцятилітніх "дорослих" дітей, про раптове загострення старих хвороб на тих бурсівських харчах та про появу нових хвороб.
Про благеньке взуття - а яке ще можна купити на ту стіпуху?
Про забуту десь, загублену зимову куртку - нічого, перебігаю від гуртожитку до навчального корпусу у светрику.
Про бронхіти й гайморіти, які зненацька з"являються в раніше здорових дітей. Язви та холецистити в них же.
(ми їли той бурсацький харч, досі відрижка перепаленим маслом, то ясно, звідки беруться раптом ті язви)
Про те, що ми, звичайно, купили куртку та зимові ботинки. Залікували язву та вилікували гайморіт.
Оплатили госпіталізацію по збереженню вагітності...
... оппа. що ще за вагітність?
ну, що ж - звичайне діло. Діти - вони ще діти, але вже можуть народжувати.
Теж дітей.
І теж напівсиріт, як найчастіше і буває.
- Нє-нє-нє... - кричить потенціальний дікенсівський добрий дядечко. - Нам би діток. Таких, маленьких. Дорослі діти нам нецікаві.
Так відкритим текстом і кажуть - нецікаві.
НЕ-ЦІ-КА-ВІ.
І на фото виглядають невиграшно.
... зла я, люди.
Я така зла стаю, коли стикають з чимось подібним.
ні, я знаю, що не всі волонтери забувають про своїх дітей, які так раптово стали дорослими.
Я знаю, що є люди, які ведуть по життю дитину аж до повної дорослості - вивчився, почав працювати, створив сім"ю, став на ноги.
Але я знаю і те, як мало таких волонтерів.
Як мало таких вірних старших друзів у цих сиріт.
Я вже не вперше пишу подібний пост. Але нічого не змінюється. І ось скоро, вже на Миколая, потягнуться до дитбудинків волонтерські каравани - солодощі, поношені одежинки, іграшки, зібрані по домам, де вже виросли діти.
Так іноді хочеться сказати:
- Їжте, дітки. Їжте ті пряники від добрих людей. Наїдайтесь, поки є змога. Десь через рік, два, кілька років ви вийдете в широкий світ. І там вже не стане добрих дядечок і тіточок. І пряників своїх нескоро ви побачите.
І ще хочеться сказати:
- Добрі люди. Ау, добрі люди! Чого ж ви забуваєте, що сироти - вони у нас не лише в дитбудинках. Недовго буде дитбудинок. І шістнадцять років, час випуску дитини з дитбудинку - то ще дитячий час. В такому, раптово недитячому, житті.
... дякую тим, хто не забуває про наших сиріт.
Дякую тим, хто пересилає допомогу для них - на лікування, на закупки продуктів - а ми мусимо підгодовувати наших "дорослих" дітей десь раз на місяць.
А зараз прошу ще трішки допомоги.
Троє юних мам. Мам, випускниць інтернату й училища, потребують зимового одягу для своїх малюків. Теж напівсиріт, бо мами ті одиначки.
- півроку (хлопчик)
- вісім місяців (дівчинка)
- півтора року (дівчинка)
Ще потрібна допомога для матері-інваліда. Там хлопчику скоро шість років. Теж потребує зимового одягу.
З усім іншим розберемось.
Знову підлікуємо захворівших.
Купимо памперси для дітей.
Купимо й доставимо суміші й соки для малят.
Купимо продукти для тих, хто ще не встиг отримати стипендію (або профукав її, бо всьому вчать в інтернатах, і вишивати бісером, і малювати, і майстер-класи проводять волонтери, але як розпоряджатись фінансами та розраховувати їх на місяць, навчить лише життя)
Тому ми ще й докупимо тепле взуття для тих, хто стрибає по холоду у кедиках.
Допоможіть вдягнути малят.
оце дорого.
Це купувати нерентабельно.
Дитячий секонд-хенд рятував і багатші сім"ї, аніж наші сирітські. Вдягнемо малюків?
Куди висилати теплий одяг для малят - повідомлю в приваті.
Якщо ваші давно вже виросли, а ви повіддавали той одяг, але хочете допомогти нашим дорослим дітям - ось на цю картку ми збираємо зазвичай допомогу для них
4731 2171 1344 8573, Приватбанк, Анна Косінова
Дякую.
Діана Макарова та Ф.О.Н.Д.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1566737746720254
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
Сиріт в нас люблять, доки ті живуть у сиротинцях.
На жаль, це факт.
Гасають секторами гуманітарні волонтери, зазираючи в усі попутні дитбудинки - а дехто ще й влаштовує бійки, хто першим буде допомагати.
от ви смієтесь, а я про такі випадки знаю.
Між тим - і про це насправді мало хто знає - у сиротинцях нашого часу усе не так вже й погано. Діти ситі, вдягнені. Дітей там люблять.
Сім"ю це не замінить, звісно - але про сите й здорове життя у дитбудинку ці діти згадують увесь час, коли жорстокий світ викидає їх на свої хліба, в доросле життя.
Так, в самостійному житті їм кладеться стипендія та певні сирітські суми - стипендія якщо десь будеш вчитись, сирітські суми, якщо твій статус сироти ті суми дозволяє.
Не всі статуси дають подібне утримання.
Але, як би там не було, усі ці дорослі діти (дехто з 16, хтось з 18-ти років) отримують на свої голови холодним душем реальне самостійне життя.
Жив у теплій спальні?
Отримуй кімнату в гуртожитку - вибиті шибки, дірки в стінах, вікна, затягнуті благими ковдрами.
Називав виховательку мамою, терся об її ласкаву руку?
Отримуй крикливу, воровкувату, матюкливу майстра в бурсі.
Майже кожних вихідних біг назустріч волонтерам, на свята був завалений солодощами аж до діатезу?
..............................................................
дальше - тішина. Бо волонтери раптово зникають, варто випурхнути сиротам за двері сиротинцю.
Мало хто веде "своїх" дітей вже й після того випуску.
Та й скільки їх можна вести? Аж до старості?
Та й нецікаво це.
цікаво, коли ось він, сиротинець, сиротинчик, - саму назву чуєте? Уявляєте, як люди будуть допомагати, чуючи саму цю назву? - і круглі ситі мордочки тобі назустріч, а ось вони манюні, і ти можеш так вигідно показати своє фото з малятами на руках.
ось він, Дікенс, як є!
Ось ти сам, неначе добрий дядюшка-мільйонер!
Ось ридання аудиторії і бажання причетності - адже хто не хоче витерти слізку з сирітських оченят?
А ось вони вже в бурсі. Худющі, кашляють, кутаються в благенькі курточки, бігають в кросівках морозами.
Ні, нецікаво, некрасиво. Он хлопці вже бриються, дівчатка на побачення бігають - хіба ж вони діти, діточки, дітусі з солодкими попочками?
(саме так в нас часто пишуть в звітах, цитата не моя, взяла з фейсбуку - так-так, саме солодкі і саме попочки)))))))))
... але сиротами вони від цієї раптової дорослості бути не перестають.
І дітьми вони будуть ще довго.
Чия вина, що в нас так швидко забувають про вчорашніх діточок-сиріток - варто їм вискочити з дитбудинку в ту ж саму бурсу?
Тих самих волонтерів. Нема сили вести сироту до повного дорослішання. Нема.
Чия вина, що у волонтерів немає сил для сиріт після випуску?
Та тих же самих жертвователів.
- Доброго дня. Ми хотіли б допомогти діткам-сиріткам. Ми тут зібрали сяке-таке, одежину та іграшки. Купимо солодощі. Підкажіть, куди звернутись.
Я можу підказати.
І я починаю говорити. Про шістнадцятилітніх "дорослих" дітей, про раптове загострення старих хвороб на тих бурсівських харчах та про появу нових хвороб.
Про благеньке взуття - а яке ще можна купити на ту стіпуху?
Про забуту десь, загублену зимову куртку - нічого, перебігаю від гуртожитку до навчального корпусу у светрику.
Про бронхіти й гайморіти, які зненацька з"являються в раніше здорових дітей. Язви та холецистити в них же.
(ми їли той бурсацький харч, досі відрижка перепаленим маслом, то ясно, звідки беруться раптом ті язви)
Про те, що ми, звичайно, купили куртку та зимові ботинки. Залікували язву та вилікували гайморіт.
Оплатили госпіталізацію по збереженню вагітності...
... оппа. що ще за вагітність?
ну, що ж - звичайне діло. Діти - вони ще діти, але вже можуть народжувати.
Теж дітей.
І теж напівсиріт, як найчастіше і буває.
- Нє-нє-нє... - кричить потенціальний дікенсівський добрий дядечко. - Нам би діток. Таких, маленьких. Дорослі діти нам нецікаві.
Так відкритим текстом і кажуть - нецікаві.
НЕ-ЦІ-КА-ВІ.
І на фото виглядають невиграшно.
... зла я, люди.
Я така зла стаю, коли стикають з чимось подібним.
ні, я знаю, що не всі волонтери забувають про своїх дітей, які так раптово стали дорослими.
Я знаю, що є люди, які ведуть по життю дитину аж до повної дорослості - вивчився, почав працювати, створив сім"ю, став на ноги.
Але я знаю і те, як мало таких волонтерів.
Як мало таких вірних старших друзів у цих сиріт.
Я вже не вперше пишу подібний пост. Але нічого не змінюється. І ось скоро, вже на Миколая, потягнуться до дитбудинків волонтерські каравани - солодощі, поношені одежинки, іграшки, зібрані по домам, де вже виросли діти.
Так іноді хочеться сказати:
- Їжте, дітки. Їжте ті пряники від добрих людей. Наїдайтесь, поки є змога. Десь через рік, два, кілька років ви вийдете в широкий світ. І там вже не стане добрих дядечок і тіточок. І пряників своїх нескоро ви побачите.
І ще хочеться сказати:
- Добрі люди. Ау, добрі люди! Чого ж ви забуваєте, що сироти - вони у нас не лише в дитбудинках. Недовго буде дитбудинок. І шістнадцять років, час випуску дитини з дитбудинку - то ще дитячий час. В такому, раптово недитячому, житті.
... дякую тим, хто не забуває про наших сиріт.
Дякую тим, хто пересилає допомогу для них - на лікування, на закупки продуктів - а ми мусимо підгодовувати наших "дорослих" дітей десь раз на місяць.
А зараз прошу ще трішки допомоги.
Троє юних мам. Мам, випускниць інтернату й училища, потребують зимового одягу для своїх малюків. Теж напівсиріт, бо мами ті одиначки.
- півроку (хлопчик)
- вісім місяців (дівчинка)
- півтора року (дівчинка)
Ще потрібна допомога для матері-інваліда. Там хлопчику скоро шість років. Теж потребує зимового одягу.
З усім іншим розберемось.
Знову підлікуємо захворівших.
Купимо памперси для дітей.
Купимо й доставимо суміші й соки для малят.
Купимо продукти для тих, хто ще не встиг отримати стипендію (або профукав її, бо всьому вчать в інтернатах, і вишивати бісером, і малювати, і майстер-класи проводять волонтери, але як розпоряджатись фінансами та розраховувати їх на місяць, навчить лише життя)
Тому ми ще й докупимо тепле взуття для тих, хто стрибає по холоду у кедиках.
Допоможіть вдягнути малят.
оце дорого.
Це купувати нерентабельно.
Дитячий секонд-хенд рятував і багатші сім"ї, аніж наші сирітські. Вдягнемо малюків?
Куди висилати теплий одяг для малят - повідомлю в приваті.
Якщо ваші давно вже виросли, а ви повіддавали той одяг, але хочете допомогти нашим дорослим дітям - ось на цю картку ми збираємо зазвичай допомогу для них
4731 2171 1344 8573, Приватбанк, Анна Косінова
Дякую.
Діана Макарова та Ф.О.Н.Д.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1566737746720254
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.